Не я б'ю - верба б'є. За тиждень Великдень, недалечке червоне яєчко!

 Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.
На вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення вербних галузочок. Вважається, що вони при цьому набувають магічних властивостей. На покуті вербова галузка оберігає оселю від блискавок. З галузок чи листочків верби роблять настоянку й лікують людей від головних болей, гарячки, шлункових хвороб, заживляють рани, зцілюють домашніх тварин.

Чудодійні властивості верби:

• Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

• Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

• Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

• Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

• Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

• Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

• Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

• З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

• Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

• Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";

• Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

• Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

• У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

• У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

• Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.