Міжнародний день дитячої книги

Щорічно 2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги — свято, встановлене за рішенням профільної Міжнародної ради з питань дитячої книги.
Датою для святкування був обраний день народження Ганса Християна Андерсена, який став одним з найулюбленіших казкарів дітей багатьох поколінь. Основна мета свята полягає в пропаганді дитячого читання, яке є ефективним інструментом духовного та інтелектуального розвитку людини.

Щороку під час святкування вибирається певна тема, яка і стає лейтмотивом всіх святкових заходів. Щорічно у свята змінюється «господар». Їм стає одне з відділень IBBY. Традиційно приймаюча сторона організовує заходи за участю найвідоміших дитячих письменників своєї країни. Звичайно один з гостей пише послання всім дітям Землі.

День дитячої книги також не обходиться без малювання, оскільки барвисті, добрі малюнки давно стали невід'ємною частиною дитячих книг. Тому, щороку до цього свята хтось із відомих художників пише своєрідний плакат.

Нові перемоги...

        

                       

Вербна неділя...

 За тиждень до Великодня святкується вербна неділя. Її ще називають, залежно від регіонів, „шутковою" або „квітною.” 

За легендою, коли Ісус Христос їхав на віслюку, то люди встеляли йому шлях пальмовими гілками, вітаючи Месію. З цього і пішов звичай святити гілки. У південних країнах пальми ростуть, тому до цього часу там святять гілки цих дерев. Але у нас нема пальм, тому наші предки були змушені вибрати якесь інше дерево. Їх вибір впав на вербу, і ми далі притримуємось його: святимо вербові гілки. Та й на ній раніше від інших дерев розпускаються бруньки.

В вербну неділю діти і дорослі збираються на службу Божу в церквах. У кожного в руках вербові гілочки, які зв’язані стрічкою. Після служби, коли священик покропить гілочки свяченою водою, діти стараються якнайшвидше проковтнути по кілька „котиків”(вербових бруньок). Як кажуть у народі, „щоб горло не боліло.” Після Богослужіння дорослі і діти повертаються додому, і, якщо дома є такі, що не були в цей день в церкві, то їх б’ють свяченою вербою. При цьому, той, хто б’є, обов’язково примовляє:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

Або:

Не я б’ю – шутка б’є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень!”

Свячену вербу ставлять за образами. Деякі господарі після повернення з церкви садять декілька гілочок на городі. Це, кажуть, сприяє злагоді в родині. Ні в якому разі не можна її викидати: навіть дрібні гілочки треба спалити на вогні. Колись народні знахарі використовували свячену вербу для приготування цілющих напоїв: від ревматизму, від лихоманки, від головного болю.
Свяченою вербою господарі поганяють худобу, коли вперше після зими, виганяють на пасовисько. Це роблять для того, щоб нечиста сила не чіплялася до тварин.
Треба сказати, що звичай святити вербу дуже старий, і традиції, які шанували наші предки, збереглися до наших часів. Це гарне і урочисте свято, яке люблять дорослі і діти: адже можна вдарити вербовою гілочкою, а у відповідь почути: „дякую.”
Від вербної неділі починається активна підготовка до Великодня.

Готуємось до Великодня

27 березня - Міжнародний день театру

27 березня – Міжнародний день театру. Він є універсальною мовою спілкування людини з буттям. Одне з найстаріших мистецтв, він завжди є осмисленням актуального і реакцією на нього. Театр залишається надією гуманізму, дає людині шанс зберегти і утвердити гідність, дає шанс на виживання.

Міжнародне свято театральних службовців було засноване в 1961 році. Його творцем став IX конгрес Міжнародного інституту театру. Девіз цього свята: «Театр як засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами»

Нехай в театрі всього лише маски,

Але вони, як живі,

Нас радують уявлення і яскраві фарби,

Вашим талантом ми приємно здивовані.

Від щирого серця вас з днем ​​театру вітаємо,

Радості, удачі, щастя бажаємо,

Нехай ваш талант все яскравіше розквітає,

Нехай Господь завжди оберігає.

Йдемо на весняні канікули. До школи 2 квітня.