понеділок, 10 вересня 2018 р.
четвер, 6 вересня 2018 р.
"Веселі старти" серед учнів 3-х класів
До Всесвітнього дня здоров’я в школі пройшли змагання «Веселі старти».
Змагання пройшли з метою виховувати любов до фізкультури та спорту, розвивати руховий апарат, фізичні уміння та навички, зміцнювати здоров’я, виховувати почуття дружби, колективізму, взаємовиручки, прищеплювати прагнення до занять фізкультурою.
Під керівництвом вчителів фізичної культури Пархоменко Ю.М., Коршевнюк Г.Ю. та вчителя початкових класів Терехової Л.Ю. у змаганнях взяли участь команди 3-А та 3-Б класів.
Учні змагались у різних цікавих естафетах, таких як «Перенеси картоплю», «Павучок», «Дружня переправа», передача м’яча через гору.
Всі команди показали справжню спритність, командну єдність та спортивну підготовку. А учні нашого 3-Б класу вболівали за однокласників, вигуючи веселі віршики. Цього разу команди набрали однакову кількість балів і жюрі оголосило чесну "ничію".
У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання, бажаємо всім бути здоровими і життєрадісними!
вівторок, 4 вересня 2018 р.
Педагогічний форум: старт навчальному року даний!
31 серпня в Чугуївському районному будинку культури відбувся традиційний Серпневий педагогічний форум – 2018, який перед початком нового 2018/2019 навчального року об’єднав усю освітянську спільноту міста.
Початку педагогічного форуму передувала робота різноманітних тематичних локацій, під час яких прогресивні педагоги міста представили колегам напрацьований досвід, після чого в основній частині форуму були підбиті підсумки минулого навчального року й окреслені основні напрямки роботи на наступний рік, висвітлена підготовка закладів освіти міста до роботи в Новій українській школі.
Для ознайомлення з досвідом роботи по адаптації та соціалізації дитини з особливими освітніми потребами в умовах класу з інклюзивною формою навчання, я провела для педагогів міста майстер-клас "Інклюзивна освіта – Крок за Кроком" - "Батьківські збори-тренінг для батьків".
Навчання дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому закладі – це перший крок до визнання ціннісної значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності і неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя у суспільстві. Тому під час майстер-класу намагалася на практиці показати, як саме проводиться робота не тільки з учнями та вчителями, а й з батьками, причому з батьками дітей обох категорій - здорових і з особливими освітніми потребами. Метою таких тренінгів є:
- ознайомлення батьків з особливостями інклюзивного навчання в системі освіти;
- формування толерантного ставлення до впровадження інклюзивного навчання у навчальному закладі;
- розвиток почуття соціальної підтримки персональних потреб дитини з особливими освітніми потребами;
- показати на практиці, що всі люди є рівні і водночас унікальні.
Впевнена, що завдяки нашій небайдужості й нашим зусиллям особливі діти України отримають реальний шанс на повноцінне життя.
Діти нашого міста вже мають такий шанс, бо майже в кожному навчальному закладі нашого міста навчаються та виховуються діти з ООП. Доказом цього є мій фото фільм з життя реальних дітей, що навчаються в закладах Чугуєва.
Вважаю за необхідним продовжувати проводити такі тренінги під час батьківських зборів. Лише разом ми зможемо досягти нашої спільної мети – надати можливість особливим дітям навчатися в середовищі однолітків.
неділю, 2 вересня 2018 р.
Перший раз в третій клас, або Новий навчальний рік розпочато
Перше вересня – урочистий та хвилюючий день у житті кожної людини. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і переживань, нових надій і несподіваних зустрічей. Перший дзвінок і початок нового навчального року – це свято учнів, учителів, батьків, свято, яке об’єднує всі покоління.
1 вересня для учнів 3-Б класу продзвенів дзвоник на перший урок "Чугуїв: місто, яке ми любимо!". І цей урок був особливий, бо діти говорили про своє рідне місто - Чугуїв, якому в цьому році виповнилося 380 років.
Ми не тільки пригадали історію міста, а і дізналися значення герба, розмовляли про земляка зі світовим іменем Іллю Рєпіна, "побували" в галереї не виходячі з класу, відповідали на питання, дивилися кліпи, а також дізналися за що наше місто нещодавно отримало нагороду і уввійшло у Книгу рекордів країни!
А на згадку про перший цікавий і незабутній урок третьокласники отримали солодкі подарунки - імбирні пряники з логотипом нашого міста - Чугуєва!
Новий начальний рік розпочато. Попереду чекає відповідальна, але водночас і цікава праця в умовах реформування освітньої галузі, оновлення системи задля формування сучасного покоління - творців майбутнього власної країни.
Вітаю з Днем знань!
Ось перший дзвоник гучно вам лунає, –
Це школа щиро кожному бажає
Навчатись із натхненням, із любов'ю,
І бути всім родиною одною.
Щоб до наук цікавість вас хилила,
Щоб фізкультура теж вам була мила,
І щоб засяяла вам зірка та у небі,
Що забере із мрій всі перепони-стелі!
середу, 29 серпня 2018 р.
День блогу, або НАВІЩО БУТИ БЛОГЕРОМ?
Щоденник – прабатько блогу, дуже древній спосіб фіксації інформації. Адже людини завжди цікавив він сам і події навколо. Записи робилися для себе, для нащадків, для істориків. Мемуари і автобіографії видатних особистостей, романтичних придворних дам або суворих військових генералів дуже захоплююче читати - ми поринаємо не тільки у внутрішній світ автора, а й у конкретну історичну епоху. Ще нерідко письменники беруть ідеї для сюжетів у реальному житті, попередньо накидаючи думки, відчуття і події у щоденник.
Але ж нас не дарма тягне записати свої думки - написати гнівний пост у соціальній мережі, поділитися враженнями про подорож, переписати вподобану цитату. Навіть моя п'ятирічна дочка пише у блокнотик список справ. Інтуїтивно ми розуміємо, що записуючи думки, ми їх структуруємо і краще розуміємо себе. Блог, як і щоденник, відмінний спосіб самоаналізу, а ще:
Розвиває усвідомленість. Яке море було в цій відпустці? Що ви відчували в 10 річницю спільного життя? Як хрустів сніг на минуле Різдво? Фіксуючи свої відчуття, ми їх проживаємо більш глибоко.
Тренує пам'ять. Ви правда пам'ятайте всі смішні слова вашої дворічної дитини? І що саме говорили на тому семінарі, який вас так вразив?
Допомагає вирішити проблему. Я, скаржачись подругам в особистому листуванні на якусь ситуацію, перечитую своє довге повідомлення і вже розумію, як бути. І сама собі ж відповідаю.
Прописати то, про що важко сказати. Не завжди ми можемо чесно собі сказати, чого боїмося і що нас так обурило або розлютило. Починаючи писати, слова ллються самі з підсвідомості, пар випускається і дихати стає однозначно легше.
Самоаналіз. Facebook нам нагадує, чим ми ділилися два або п'ять років тому. І це привід задуматися, як змінилися ми і все навколо. Роки йдуть, а проблеми все ті ж? Треба шукати рішення. Або все це здається неважливим і швидкоплинність часу відчувається більш гостро.
Але все ж, ведучи блог, ми маємо на увазі, що нас читають. Мова впливає на свідомість людини, і письмова мова - не виняток. Коли ми пишемо для аудиторії, ми краще підбираємо слова, намагаємося знайти аргументи, зробити нашу точку зору не тільки суб'єктивною, але і переконливою. Завдяки цьому:
Вчимося бути сміливішими. Не кожен може висловити свою думку прямо, але якщо ретельно продумати свою думку, розписати з прикладами і доводами, то стаємо значно впевненіше. І погляди стають не просто хаотичним набором власних думок, а цілком пристойною точкою зору.
Знаходимо "своїх". Виявляється, ваші проблеми і інтереси не унікальні, а відгукуються у людей. І ось у вас вже міні-клуб любителів такс, багатодітних мам або психологів, які аналізують серіали.
Уміння вести діалог. У коментарях може бути не тільки схвалення, але і певна критика, це також відмінна практика ведення суперечок. Не кожна з нас може відстояти свою думку на батьківських зборах або в конфліктній ситуації. Але набуваючи досвіду відповідей на різні, іноді різкі, висловлювання, ми вчимося.
Спілкування. Будинок, робота, справи - не завжди є час і місце розповісти всім про свої думки і почуття, та й не всі готові чути наші довгі монологи-міркування, а так хочеться поділитися. Інтернет, як і папір, усе стерпить).
Блоги реальних людей читати набагато цікавіше, ніж непримітні інформаційні статті. Про подорожі з дітьми не розповість офіційний сухий путівник, технічні характеристики побутової техніки - нудно, а відгук практика - цікаво і корисно.Як бонус - на блозі можна непогано заробити. Інформаційні видання і різноманітні компанії шукають блогерів у своїй сфері. Успішні б'юті-блогери, фешн-блогери, політичні експерти стають інфлюенсерамі і лідерами думок. Крім того, зараз активно розвинені майданчики, на яких блогер і рекламодавець можуть легко знайти один одного. А для багатьох це чи не робота мрії - писати про те, чим живеш і заробляти? Тому пишіть, не соромтеся - гірше від цього точно не буде.
З днем блогу!
неділю, 26 серпня 2018 р.
Особливий підхід: навіщо потрібна інклюзія батькам здорових дітей?
У країнах Західної Європи освіта почала ставати інклюзивною ще в 1960-70-х роках. Прибалтика вводить інклюзію з початку 1990-х. В Україні питанням включення в освітній процес дітей з інвалідністю впритул зайнялися в останні пару років. І вже Нова українська школа повинна стати інклюзивною.
КОЖЕН ДЕСЯТИЙ. За даними Міністерства освіти і науки, в Україні близько 700 тисяч дітей з порушенням психофізичного розвитку. І тільки 10% з них навчаються в інклюзивних школах. Велика частина таких дітей знаходиться на домашньому навчанні (якщо вони проживають у сім’ях) або навчаються в спеціалізованих навчальних закладах. Однак це не означає, що ці 90% не можуть перебувати в звичайному шкільному колективі і вчитися за загальноосвітньою програмою. Найчастіше або найближча школа, зручна для відвідування, не може запропонувати належних умов для навчання особливої дитини, або батьки не прагнуть до інклюзії через страхи або незручності, пов’язані з його супроводом протягом навчального тижня. В цілому, перешкод багато. І зараз багато сил кинуто на те, щоб ці перепони подолати. Виграють від цього не тільки особливі діти, а й їхні здорові однолітки, і педагоги, і батьки.
ЗДОРОВІ ДІТИ отримують від інклюзії модель рівноправного суспільства, де у кожного, незалежно від його талантів і особливостей, є доступ до ресурсів і благ, які передбачені освітнім процесом. Вони ростуть з розумінням того, що, хоча в правах всі рівні, деяким для реалізації своїх законних прав необхідна підтримка. І нарівні з педагогами та батьками вони вчаться надавати таку підтримку, виховуючи в собі гуманність.
Лише на перший погляд може здатися, що ці навички здоровим людям не знадобляться, адже дорослий світ жорстокий і в ньому кожен сам за себе. Але справа в тому, що сьогоднішні школярі завтра будуватимуть міста, створюватимуть робочі місця і займатимуться інноваціями. І від того, як вони будуть ставитися до більш ніж 2,5 млн людей з інвалідністю, буде залежати те, в якому міському середовищі всі ми будемо жити, наскільки соціально захищені ми будемо і як будуть працювати закони щодо різних категорій населення.
В ідеалі, саме ці діти введуть нову культурну норму, в основі якої недискримінація і повага до будь-якого роду відмінностей.
ЇХ БАТЬКИ. У батьківських групах у соцмережах дуже часто можна зустріти зневажливі висловлювання з приводу інклюзивних дітей. Нібито вони становлять небезпеку для інших, «гальмують» весь клас і створюють нездорову атмосферу в колективі. І саме такі батьки, а не діти або адміністрація шкіл, є головною перешкодою на шляху до інклюзії. Для них такий формат освіти стає більшим випробуванням, ніж для їх здорових дітей і педагогів. Адже вони безпосередньо не контактують з інклюзивною дитиною, а оперують чутками, домислами і своїми ж упередженнями.
Для таких батьків досвід інклюзивної освіти їхніх дітей теж важливий. Вони перестають сприймати школу як вороже середовище, в якій потрібно долати обставини, щоб отримати те, що належить по праву. Перестають бачити в цьому середовищі загрозу для благополуччя своєї дитини. А бачачи, що інклюзія ні для кого не створює додаткових проблем, а навіть навпаки – допомагає їй стати сильнішою в багатьох відносинах, самостійнішою і добрішою, – рівень довіри і поваги до своїх власних дітей зростає.
ІНКЛЮЗИВНІ ДІТИ отримують від включення в шкільне середовище досвід взаємодії з безліччю людей – старших, молодших, однолітків, тих, у кого можна повчитися, і тих, кого можна чомусь навчити. А це і розвиток, і зростання самооцінки, і можливість в повній мірі реалізувати своє право на освіту.
Клас, де особлива дитина отримує підтримку від оточуючих, де до неї не відносяться по-особливому і не виключають з активностей, дає їй уявлення про здорові громадські взаємодії. Вона розуміє, що може претендувати на те ж, що і решта, що вона цінна так само, як і інші діти, що її думка така ж важлива. Завдяки цьому вона буде формуватися як гармонійна особистість.
ЇХ БАТЬКИ також отримують безцінний досвід. Першою чергою, досвід поділу. Адже найчастіше хоча б один з батьків звик всюди супроводжувати свою особливу дитину з перших днів її життя. Звичайна школа дає можливість батькам і дитині побути окремо одне від одного. Разом з поліпшенням якості життя дитини, її успіхами в навчанні і комунікаціях, поліпшується і якість життя її батьків. З кожним днем у них з’являється все більше приводів для гордості за своє чадо.
ПЕДАГОГИ. При правильному підході до освітнього процесу інклюзія не створює додаткових турбот вчителю. Так, йому обов’язково потрібно пройти підготовку, щоб знати, як працювати з класом, в якому є особливі діти. Але програми інклюзивної освіти в країнах, де інклюзія працює давно, продумані таким чином, щоб навантаження на педагога в цілому в таких умовах не збільшувалася. На допомогу приходять асистенти, сучасні освітні методики, наповнюваність класу тощо.
Нові навички допоможуть педагогу побудувати ефективну роботу не тільки з особливими дітьми, а й з усіма іншими. Те, про що всі говорять, але мало хто виконує – індивідуальний підхід до кожного учня – в інклюзивну класі стає нормою.
Для вчителя це – новий кваліфікаційний рівень.
Підписатися на:
Дописи (Atom)