середу, 29 серпня 2018 р.

День блогу, або НАВІЩО БУТИ БЛОГЕРОМ?

 31 серпня вважається Днем блогу. У 2005 році активні користувачі мережі розглянули у слові "блог" цифри 3108 от із тих пір і відзначають у цей день.



Щоденник – прабатько блогу, дуже древній спосіб фіксації інформації. Адже людини завжди цікавив він сам і події навколо. Записи робилися для себе, для нащадків, для істориків. Мемуари і автобіографії видатних особистостей, романтичних придворних дам або суворих військових генералів дуже захоплююче читати - ми поринаємо не тільки у внутрішній світ автора, а й у конкретну історичну епоху. Ще нерідко письменники беруть ідеї для сюжетів у реальному житті, попередньо накидаючи думки, відчуття і події у щоденник.

Але ж нас не дарма тягне записати свої думки - написати гнівний пост у соціальній мережі, поділитися враженнями про подорож, переписати вподобану цитату. Навіть моя п'ятирічна дочка пише у блокнотик список справ. Інтуїтивно ми розуміємо, що записуючи думки, ми їх структуруємо і краще розуміємо себе. Блог, як і щоденник, відмінний спосіб самоаналізу, а ще:

Розвиває усвідомленість. Яке море було в цій відпустці? Що ви відчували в 10 річницю спільного життя? Як хрустів сніг на минуле Різдво? Фіксуючи свої відчуття, ми їх проживаємо більш глибоко.
Тренує пам'ять
. Ви правда пам'ятайте всі смішні слова вашої дворічної дитини? І що саме говорили на тому семінарі, який вас так вразив?
Допомагає вирішити проблему.
Я, скаржачись подругам в особистому листуванні на якусь ситуацію, перечитую своє довге повідомлення і вже розумію, як бути. І сама собі ж відповідаю.
Прописати то, про що важко сказати.
Не завжди ми можемо чесно собі сказати, чого боїмося і що нас так обурило або розлютило. Починаючи писати, слова ллються самі з підсвідомості, пар випускається і дихати стає однозначно легше.
Самоаналіз.
Facebook нам нагадує, чим ми ділилися два або п'ять років тому. І це привід задуматися, як змінилися ми і все навколо. Роки йдуть, а проблеми все ті ж? Треба шукати рішення. Або все це здається неважливим і швидкоплинність часу відчувається більш гостро. 

Але все ж, ведучи блог, ми маємо на увазі, що нас читають. Мова впливає на свідомість людини, і письмова мова - не виняток. Коли ми пишемо для аудиторії, ми краще підбираємо слова, намагаємося знайти аргументи, зробити нашу точку зору не тільки суб'єктивною, але і переконливою. Завдяки цьому:

Вчимося бути сміливішими. Не кожен може висловити свою думку прямо, але якщо ретельно продумати свою думку, розписати з прикладами і доводами, то стаємо значно впевненіше. І погляди стають не просто хаотичним набором власних думок, а цілком пристойною точкою зору.

Знаходимо "своїх". Виявляється, ваші проблеми і інтереси не унікальні, а відгукуються у людей. І ось у вас вже міні-клуб любителів такс, багатодітних мам або психологів, які аналізують серіали.

Уміння вести діалог. У коментарях може бути не тільки схвалення, але і певна критика, це також відмінна практика ведення суперечок. Не кожна з нас може відстояти свою думку на батьківських зборах або в конфліктній ситуації. Але набуваючи досвіду відповідей на різні, іноді різкі, висловлювання, ми вчимося.

Спілкування. Будинок, робота, справи - не завжди є час і місце розповісти всім про свої думки і почуття, та й не всі готові чути наші довгі монологи-міркування, а так хочеться поділитися. Інтернет, як і папір, усе стерпить).

Блоги реальних людей читати набагато цікавіше, ніж непримітні інформаційні статті. Про подорожі з дітьми не розповість офіційний сухий путівник, технічні характеристики побутової техніки - нудно, а відгук практика - цікаво і корисно.Як бонус - на блозі можна непогано заробити. Інформаційні видання і різноманітні компанії шукають блогерів у своїй сфері. Успішні б'юті-блогери, фешн-блогери, політичні експерти стають інфлюенсерамі і лідерами думок. Крім того, зараз активно розвинені майданчики, на яких блогер і рекламодавець можуть легко знайти один одного. А для багатьох це чи не робота мрії - писати про те, чим живеш і заробляти? Тому пишіть, не соромтеся - гірше від цього точно не буде.


З днем ​​блогу!

неділю, 26 серпня 2018 р.

Особливий підхід: навіщо потрібна інклюзія батькам здорових дітей?


Картинки по запросу Особливий підхід: навіщо потрібна інклюзія батькам здорових дітей?


У країнах Західної Європи освіта почала ставати інклюзивною ще в 1960-70-х роках. Прибалтика вводить інклюзію з початку 1990-х. В Україні питанням включення в освітній процес дітей з інвалідністю впритул зайнялися в останні пару років. І вже Нова українська школа повинна стати інклюзивною.

КОЖЕН ДЕСЯТИЙ.
За даними Міністерства освіти і науки, в Україні близько 700 тисяч дітей з порушенням психофізичного розвитку. І тільки 10% з них навчаються в інклюзивних школах. Велика частина таких дітей знаходиться на домашньому навчанні (якщо вони проживають у сім’ях) або навчаються в спеціалізованих навчальних закладах. Однак це не означає, що ці 90% не можуть перебувати в звичайному шкільному колективі і вчитися за загальноосвітньою програмою. Найчастіше або найближча школа, зручна для відвідування, не може запропонувати належних умов для навчання особливої ​​дитини, або батьки не прагнуть до інклюзії через страхи або незручності, пов’язані з його супроводом протягом навчального тижня. В цілому, перешкод багато. І зараз багато сил кинуто на те, щоб ці перепони подолати. Виграють від цього не тільки особливі діти, а й їхні здорові однолітки, і педагоги, і батьки.

ЗДОРОВІ ДІТИ отримують від інклюзії модель рівноправного суспільства, де у кожного, незалежно від його талантів і особливостей, є доступ до ресурсів і благ, які передбачені освітнім процесом. Вони ростуть з розумінням того, що, хоча в правах всі рівні, деяким для реалізації своїх законних прав необхідна підтримка. І нарівні з педагогами та батьками вони вчаться надавати таку підтримку, виховуючи в собі гуманність.
Лише на перший погляд може здатися, що ці навички здоровим людям не знадобляться, адже дорослий світ жорстокий і в ньому кожен сам за себе. Але справа в тому, що сьогоднішні школярі завтра будуватимуть міста, створюватимуть робочі місця і займатимуться інноваціями. І від того, як вони будуть ставитися до більш ніж 2,5 млн людей з інвалідністю, буде залежати те, в якому міському середовищі всі ми будемо жити, наскільки соціально захищені ми будемо і як будуть працювати закони щодо різних категорій населення.
В ідеалі, саме ці діти введуть нову культурну норму, в основі якої недискримінація і повага до будь-якого роду відмінностей.

ЇХ БАТЬКИ. У батьківських групах у соцмережах дуже часто можна зустріти зневажливі висловлювання з приводу інклюзивних дітей. Нібито вони становлять небезпеку для інших, «гальмують» весь клас і створюють нездорову атмосферу в колективі. І саме такі батьки, а не діти або адміністрація шкіл, є головною перешкодою на шляху до інклюзії. Для них такий формат освіти стає більшим випробуванням, ніж для їх здорових дітей і педагогів. Адже вони безпосередньо не контактують з інклюзивною дитиною, а оперують чутками, домислами і своїми ж упередженнями.
Для таких батьків досвід інклюзивної освіти їхніх дітей теж важливий. Вони перестають сприймати школу як вороже середовище, в якій потрібно долати обставини, щоб отримати те, що належить по праву. Перестають бачити в цьому середовищі загрозу для благополуччя своєї дитини. А бачачи, що інклюзія ні для кого не створює додаткових проблем, а навіть навпаки – допомагає їй стати сильнішою в багатьох відносинах, самостійнішою і добрішою, – рівень довіри і поваги до своїх власних дітей зростає.

ІНКЛЮЗИВНІ ДІТИ отримують від включення в шкільне середовище досвід взаємодії з безліччю людей – старших, молодших, однолітків, тих, у кого можна повчитися, і тих, кого можна чомусь навчити. А це і розвиток, і зростання самооцінки, і можливість в повній мірі реалізувати своє право на освіту.
Клас, де особлива дитина отримує підтримку від оточуючих, де до неї не відносяться по-особливому і не виключають з активностей, дає їй уявлення про здорові громадські взаємодії. Вона розуміє, що може претендувати на те ж, що і решта, що вона цінна так само, як і інші діти, що її думка така ж важлива. Завдяки цьому вона буде формуватися як гармонійна особистість.

ЇХ БАТЬКИ також отримують безцінний досвід. Першою чергою, досвід поділу. Адже найчастіше хоча б один з батьків звик всюди супроводжувати свою особливу дитину з перших днів її життя. Звичайна школа дає можливість батькам і дитині побути окремо одне від одного. Разом з поліпшенням якості життя дитини, її успіхами в навчанні і комунікаціях, поліпшується і якість життя її батьків. З кожним днем ​​у них з’являється все більше приводів для гордості за своє чадо.

ПЕДАГОГИ. При правильному підході до освітнього процесу інклюзія не створює додаткових турбот вчителю. Так, йому обов’язково потрібно пройти підготовку, щоб знати, як працювати з класом, в якому є особливі діти. Але програми інклюзивної освіти в країнах, де інклюзія працює давно, продумані таким чином, щоб навантаження на педагога в цілому в таких умовах не збільшувалася. На допомогу приходять асистенти, сучасні освітні методики, наповнюваність класу тощо.

Нові навички допоможуть педагогу побудувати ефективну роботу не тільки з особливими дітьми, а й з усіма іншими. Те, про що всі говорять, але мало хто виконує – індивідуальний підхід до кожного учня – в інклюзивну класі стає нормою.
Для вчителя це – новий кваліфікаційний рівень. 


середу, 22 серпня 2018 р.

День Державного прапора України

23 серпня в Україні відзначається День Державного Прапора.
Державний прапор є символом сувернітету України. Прапор виник дуже давно, ще за язичницьких часів.
В українців прапор дуже шанували: обов’язково захищали під час бою, наче живу людину; честь нести прапор доручалася тільки найдостойнішим воякам тощо.
Державний прапор як символ країни є втіленям національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під ним українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства.
Державний прапор нашої Батьківщини має синьо-жовту барву. Ці кольори не випадкові. Тисячоліттями наші предки вважали їх священними. Синій колір – це колір води, без якої не було б життя, не дозрів би хліб, це колір ясного, чистого неба. Жовтий колір – це колір вогню, жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого немає життя на землі; це колір пшеничної ниви, хліба, зерна. Це символ достатку українського народу.
Гідність прапора захищається як у самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягнення на честь нації та держави.
Святкування Дня Державного Прапора в Україні спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України, виховання поваги громадян до державних символів України. 


Прапор нашої Вкраїни
Має колір жовто-синій.
І повинен кожен знати,
Як два кольори єднати:


Синє небо – верхня смуга,
Жовте поле – нижня смуга.
Я підношу із любов’ю
Прапор ніжнокольоровий.
Чубач Ганна

вівторок, 21 серпня 2018 р.

Інклюзивно-ресурсний центр в Чугуєві

Наприкінці липня сталася важлива подія для освітнього простору нашого міста: була створена комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» Чугуївської міської ради, яка одразу розпочала активну роботу.
Спеціалістами
ІРЦ на сьогоднішній день вже надаються психолого-педагогічні й індивідуально-корекційні послуги дітям з особливими освітніми потребами та їхнім батькам. Поки в основному приміщенні центру ведуться роботи з його облаштування, на базі ресурсного інклюзивного класу Чугуївського НВК №8 вже була проведена перша комплексна оцінка дітей з особливими освітніми потребами, що навчатимуться в школах м.Чугуєва, з метою визначення їхніх освітніх потреб, а також коефіцієнту інтелекту. Наслідком обстеження є розроблення рекомендацій щодо програми навчання, особливостей організації психолого-педагогічної допомоги відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини.
Інклюзивно-ресурсним центром надається широка консультативна допомога для різних категорій населення, зійснюються виходи для проведення обстеження дитини та консультування найближчого оточення в домашніх умовах. Під час одного з таких діагностичних візитів до дитини, що навчається за індивідуальною формою, спеціалістами КУ «ІРЦ» вивчалась організація домашнього середовища, потреби родини в додаткових консультативних, інформаційних ресурсах. Батькам надані рекомендації щодо особливостей, проблем і можливостей дитини, підтримки позитивного стилю взаємодії батьків з дитиною. 


  

вівторок, 7 серпня 2018 р.

Про медогляди школярів


Картинки по запросу Про медогляди школярів.Медогляд школярів – щорічна проблема перед початком навчального року. В той же час міністр освіти в прямому ефірі телеканалу “1+1” днями сказала, що нібито такі медогляди не треба проходити.
Спробувавши розібратися в суті питання, з’ясували, що медогляди дітей поки ніхто не відміняв, вони проводяться один раз на рік, але не прив’язані до 1 вересня. Порядок і періодичність обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів загальноосвітніх навчальних закладів затверджені Наказом МОЗ України № 682 від 16.08.2010 «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів». Тобто медогляд можна пройти протягом року, для кожної вікової категорії визначено перелік обов’язкових фахівців.
Обов’язковими
залишаються медогляди:
перед вступом до 1 класу;
перед вступом до 5 класу;
перед вступом до 10 класу.



Перед школою ж за 3 дні потрібно тільки обов’язково взяти довідку про епідемічний стан у сімейного лікаря.
До вашої уваги – інформація про медогляд, отримана від адміністрації Чугуївської ЦРЛ:

 

Джерело: http://www.chuguev-osvita.org.ua/2018/08/06/про-медогляди-школярів-графік-медогл/

середу, 1 серпня 2018 р.



Картинки по запросу Комунальна установа “Інклюзивно-ресурсний центр”


27 липня 2018 року у м.Чугуєві розпочала свою роботу новостворена Комунальна установа “Інклюзивно-ресурсний центр” Чугуївської міської ради, головною метою якої є забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами 2-18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дітей, надання психолого-педагогічної допомоги та забезпечення системного кваліфікованого супроводження.
Чугуївський ІРЦ буде розташований за адресою:
м. Чугуїв, вул. Осинівська, 48Б, і зараз в його приміщенні тривають інтенсивні ремонтні роботи. 

Центр буде оснащений сучасним обладнанням, необхідним для розвитку дітей з особливими освітніми потребами, у ньому працюватимуть психологи, вчителі-логопеди, вчитель-дефектолог, вчитель лікувальної фізкультури. Та поки триває ремонт, спеціалісти ІРЦ працюють у приміщенні міської психолого-медико-педагогічної консультації (вул. Старонікольська, 20, відділ освіти) та на базі ресурсної кімнати Чугуївського НВК №8.
До початку навчального року працівники центру вже очікують на батьків дітей відповідної категорії для оформлення необхідних документів, проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, в тому числі коефіцієнта її інтелекту, а також розроблення рекомендацій щодо програми навчання, особливостей організації психолого-педагогічної допомоги відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини.
Звертаємо увагу, що первинний прийом батьків (одного з батьків) або законних представників дитини проводиться за наявності таких документів:
  • документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників (та копія);
  • свідоцтво про народження дитини (та копія);
  • індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
  • форма первинної облікової документації № 112/0 “Історія розвитку дитини”, затверджена МОЗ (медична картка, анамнез, дані щодо фізичного розвитку, клінічні дані, висновки спеціалістів);
  • у разі потреби — довідка від психіатра;
  • психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;
  • зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки;
  • документи щодо додаткових обстежень дитини.
  • У разі, коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога, до центру подаються:
  • попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки (висновок ПМПК);
  • висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку (заклад освіти).